Сулик Архітектура – архітектурне бюро, яке з 2014 року створює якісну українську архітектуру. Його проєкти не одноразово отримували Всеукраїнське та міжнародне визнання, перемагали на архітектурних конкурсах. Зокрема, проєкт заміського будинку Ґражда отримав Гран-Прі «Премії Національної спілки архітекторів України 2025». Цей же проєкт експонувався на Fundació Mies van der Rohe в Барселоні. Журналісти ЗУАП завітали в гості до архітектурної студії та мали нагоду поспілкуватися з Тарасом Суликом, співзасновником бюро, та головним архітектором Ґражди

Як і коли розпочалася історія з Ґраждою?

Все розпочалося приблизно в 2023 році. Ми отримали запит на будинок, до якого можна приїжджати з сім’єю, побути ближче до природи та відволіктися від клопотів міста. Власне, завданням було зробити відпочинковий будинок, а яким саме він мав бути архітектурно? —  це вже справа за нашим бюро.

Тоді я часто подорожував Карпатами. І мені завжди було цікаво спостерігати локальну архітектуру, особливо в Криворівні. Саме там є збережена автентична Хата-Ґражда, в якій знімали «Тіні забутих предків». Пропорції гірської архітектури суттєво відрізняються від будівель в інших регіонах. І в них є кілька таких цікавих характеристик, які мене завжди інтригували, а саме: виражена лінійність, протяжність будівлі, зовсім інші пропорції даху і стін, ніж у звиклих будинках.

Ключовою особливістю традиційної ґражди є те, що вона завжди будується навколо внутрішнього двору. Її стіни часто переходять у паркан. Дах, що над ним нависає, доволі низький — можна дотягнутися рукою. Мені було цікаво порівнювати та знаходити спільне і відмінне між тодішнім стилем життя  (побуту) та сучасним. Структура садиби була своєрідним захистом від зовнішнього світу. Внутрішній двір був центром побуту.

Я хотів переосмислити цю ідею двору як основи, довкола якого все розгортається. Але сучасний стиль життя і сучасна людина вже не має потреби постійно використовувати двір, як простір для господарювання, тим більше, якщо це відпочинковий будинок. Тому двір я бачу актуальним, як простір затишку та безпеки. Ця будівля поєднала у собі два елементи традиційної ґражди: перший — візуальний образ і дух хати-ґражди, а другий — два внутрішні двори будівлі, які тут мають виключно відпочинковий та просторовий характер. Водночас силует будівлі Ґражди доволі лаконічний — він односхилий з одною найвищою вершиною. Своєрідний стилізований шпиль гори.

Що було ключовим у вирішенні форми будівлі?

Сама територія. Тут більше диктувала ділянка та місце під забудову. Цей тип будинку ідеально вписався у межі ділянки. Водночас ми хотіли передати майбутнім мешканцям, відчуття захищеності від оточуючих будівель та відкритості до лісу.

Розкажіть про поверховість будівлі.

Тут майже все в одному рівні, але у найвищій точці — антресоль, така собі ігрова дитяча зона. Фактично її простір відкритий. Туди можна вилізти по драбині, і навіть є місце для спання.

Які нормативні обмеження ви зустріли при проєктуванні Ґражди?

Найперше — це межі території будівлі. Саме тому внутрішні двори будинку організовані між огорожею і будівлею, а дах продовжено до огорожі. Адже за нормами будівля не може лягати на межу ділянки – вона повинна відступити. В цьому випадку ми одночасно дотримуємося норм, і в той же час використовуємо повністю територію. Цей будинок показує, яким чином можна використати максимальну площу своєї ж ділянки і при цьому дотримуватися діючих обмежень. Паркування автівок передбачається за межами огорожі, але передбачено також браму всередину двору, куди можна заїхати і розвантажити речі чи залишити авто на довший час.

Розкажіть про облицювання будівлі. Який тип дерева обрали?

Це необроблена звичайна соснова дошка. Ми спеціально її нічим не покривали для того, щоб вона швидше набрала потрібного вигляду. Поряд з дерев’яними елементами з боку, що розкривається до лісу використано металеву оздобу для візуального продовження вікон. У нашому випадку це було найшвидшим і найефективнішим рішенням для цього місця. До речі, покрівля під деревом зроблена з металу. Тобто, дощ, протікає крізь дошки і стікає по металу, адже він захищає будівлю, а дерев’яну покрівлю можна вважати елементом декоративним, який повністю окутує форму.

Замовник хотів, щоб це було природне старіння дерева, яке сіріє з часом. І воно вже за два сезони набрало очікуваних кольорів. До речі, ми таки обробляли фасади внутрішніх дворів. Це робили для того, щоб отримати контраст теплої середини з холоднішим сірим деревом навколо.

У процесі проєктування ми були свідомі того, що з часом потрібно буде доглядати покрівлю. І ми навіть зійшлися на тому, що через кілька років простіше буде замінити повністю дошки. І це рішення оптимальніше, ніж одразу брати стійку деревину, адже вона суттєво перевищила б бюджет. Ми порахували, що обробка тієї ж деревини, спеціально для таких умов використання, може вартувати втричі більше, ніж повне перестелення цього ж даху.

Можна сказати, що це своєрідний експеримент? – Подивитися, як деревина себе буде проявляти.

Можливо й експеримент. Але це більше момент взаємодії із замовником та будинком. Було важливо, щоб деревина змінювалась і відчувалася живим елементом.

На якому етапі ви робили макет? В процесі ескізування?

Тяжко згадати, що саме було на етапі презентації. Хоча, очевидно, що ми працювали з ескізами на перших етапах. А коли ми вже зрозуміли, який саме об’єм має бути, то тоді взялися за макетування. Дійти спільного бачення з побажанням клієнта досить важливо. Оскільки в процесі роботи ми коригуємо і своє бачення, стараємося підлаштовувати під потреби людини, а тому цей макет вже був зроблений на стадії, коли ми розуміли, що більше особливих змін не буде.

Зазвичай ми робимо макет після затвердженого концепту. Якщо макет не технічний, не швидкий, то краще робити його тоді, коли ми розуміємо, що цей об’єм є якраз таким, з яким ми пріоритетно маємо працювати. Є також макети, які ми робимо для конкурсних завдань. Тоді це інше, бо ми краще показуємо своє бачення, яке після цього може і змінитися. Але коли ми працюємо з клієнтом, то зазвичай швидше ми показуємо ескіз, а тоді вже після обговорення можна дійти до макета.

Розкажіть детальніше про конструкцію будівлі. Вона на дерев’яному каркасі?

Так, тут весь будинок з дерев’яного каркасу. Але водночас у нас є дві основні бетонні опори — монолітні колони. Вони йдуть по діагональних кутах капітальної будівлі, фіксуючи її найвищу точку. І на цих опорах лежить металева балка. Ця балка фіксує лінію зламу даху. Решта конструкції обшита навколо деревом. Якби не було цих конструкцій, то потрібно було б просто робити більший каркас, довші клеєні дерев’яні балки, а це здорожчило б конструкцію та збільшило б терміни будівництва. Ми обрали інший формат і, відповідно, інший бюджет — оптимальніший.

Розкажіть про підрядників будівництва Ґражди. Хто приємно здивував?

Загалом задоволений співпрацею з підрядниками, які виконували свою роботу. Але це не були підрядники з нашого боку — це підрядники, з якими був знайомий клієнт, і ми абсолютно відкрито, непогано працювали над об’єктом, вирішували всі питання швидко. Тому з цим не було якихось складних нюансів. Особливість цього будинку в легкості. За запитом замовника він мав бути легким у процесі спорудження. І тому ми так само старалися легко ставитися до його реалізації – щоб не заходити в складні матеріали.

Графічні матеріали надала Sulyk Architects

Детальніше про Ґражду читайте на нашому порталі тут

Бесіду провела Надія Бондарчук