Проєкт скульптора Олексія Коношенка підтримали 11 із 14 членів журі. У центрі Мшанця має постати не лише монумент видатному священнику й науковцю, а відкритий громадський простір, крізь який можна буде буквально «пройти через Зубрицького».
23 липня 2026 року в Українському католицькому університеті у Львові відбулося засідання журі замовного бліц-конкурсу на найкращий архітектурний проєкт пам’ятника о. Михайлу Зубрицькому в селі Мшанець.
Журі розглянуло шість конкурсних пропозицій – від традиційних реалістичних скульптур до сміливих інтерактивних артоб’єктів. Переможцем став проєкт №2 скульптора Олексія Коношенка. На перше місце його поставили 11 із 14 членів журі, які взяли участь у голосуванні.
Підсумки конкурсу організатори представили у прямому ефірі.
Переможна пропозиція – це орієнтовно п’ятиметрова вертикальна композиція зі світлого штучного каменю. У її центрі передбачений двометровий наскрізний проріз у формі силуету священника.
Це не традиційна скульптурна постать на постаменті. Відвідувач зможе пройти крізь силует о. Михайла Зубрицького – символічно увійти в його час, спадщину та світ ідей.
Від центрального силуету по поверхні монумента розходяться рельєфні кола. Вони нагадують хвилі, що виникають на воді після падіння каменя. Саме так автор передає вплив діяльності Зубрицького: започатковані ним понад століття тому просвітницькі, наукові, економічні й націєтворчі зміни продовжують поширюватися від покоління до покоління.
Композицію доповнюють напівкруглі лави. Завдяки цьому простір може функціонувати як невеликий амфітеатр – місце зустрічей, виступів і громадських подій. У церковній символіці півкругла форма водночас нагадує амвон – місце, з якого священник звертається до людей.
Під час обговорення прозвучало формулювання, яке найточніше передає задум переможної роботи:
«Це не пам’ятник – це місце пам’яті о. Михайла Зубрицького».
Перед реалізацією автор має внести до проєкту затверджені журі правки, зокрема передбачити належний напис про о. Михайла Зубрицького та доопрацювати окремі елементи композиції.
Хто такий Олексій Коношенко
Олексій Коношенко народився 1979 року в Горлівці на Донеччині. Навчався і працював у майстерні Петра Антипа, 2011 року закінчив Львівську академію мистецтв, а з 2012 року є членом Національної спілки художників України.
Митець працює зі скульптурою та інсталяцією, є переможцем українських і міжнародних мистецьких конкурсів та симпозіумів. Докладніші біографічні відомості подає Енциклопедія сучасної України.
Усі конкурсні роботи суттєво відрізнялися за мистецькою мовою, матеріалами й способом взаємодії з відвідувачем.
Підсумкове ранжування має такий вигляд:
1. Перше місце – проєкт № 2, автор Олексій Коношенко.
Монумент-портал із наскрізним силуетом священника, рельєфними «колами впливу» та напівкруглим громадським простором.
2. Друге місце – проєкт № 1, автор Денис Шаманський.
Скульптурний ансамбль із постаті о. Михайла Зубрицького та фігур бойків у натуральну величину. Священник мав бути виконаний зі світлого каменю, а мешканці – з різних порід граніту. У кожній фігурі передбачалася частинка матеріалу іншого кольору: як символ того, що Зубрицький вкладав частину себе у своїх парафіян, але й сам багато переймав від людей, серед яких жив і служив.
3. Третє місце – проєкт № 6, автор Володимир Семків.
П’ятиметровий артоб’єкт зі спеціального товстого скла, форма якого нагадує священничі ризи – фелон та єпитрахиль. Світло, проходячи крізь кольорове скло, мало освітлювати камінь, що символізує народ і парафіян. Усередину об’єкта можна було б зайти, побачивши навколишній простір у новому світлі. Це метафора здатності Зубрицького «підсвічувати» життя звичайних селян, відкривати його значення для науки й суспільства.
4. Четверте місце – проєкт № 3 «Там, де слово стає джерелом», автор Тарас Попович.
Монументальна композиція у формі розгорнутої сторінки або єпитрахилі, що переходить у басейн із темною водою. Вода уособлює глибину постаті Зубрицького, а водночас – джерело, яким його діяльність стала для інших. На композиції запропоновано розмістити слова священника про те, що розвиток народу має здійснитися його власними силами.
5. П’яте та шосте місця – проєкти № 4 і № 5, автори Микола і Тарас Королі.
Реалістична скульптурна композиція із постаттю о. Михайла Зубрицького у священничому вбранні та з чашею в руках, та подібне традиційне фігуративне зображення о. Михайла Зубрицького як греко-католицького священника з хрестом в руці.
Конкурс оголосили 19 червня 2026 року на виконання рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради від 29 квітня 2026 року № 46. Пропозиції приймали до 20 липня. Під час оцінювання вони були анонімними: замість прізвищ авторів використовувалися шестизначні девізи, а на виставці в УКУ роботи отримали робочі номери від 1 до 6.
Один із попередньо запрошених скульпторів не встиг підготувати роботу. Водночас до участі долучилися митці, які подали зустрічну пропозицію поза замовною частиною конкурсу.
Проєкти мали охоплювати не лише сам пам’ятник, а й благоустрій центральної площі Мшанця: пішохідні доріжки, освітлення, лави та озеленення. Площа ділянки становить орієнтовно 0,5 гектара. З півночі її огинає річка Мшанка, а з півдня обмежують центральна дорога й адміністративна частина села.
Преміальний фонд для запрошених авторських колективів становив 105 тисяч гривень:
Зустрічні проєкти не оплачувалися, однак у разі перемоги їхній автор також отримував би переважне право на реалізацію монумента.
Затверджений склад журі налічував 15 осіб:
У засіданні 23 липня взяли участь 14 членів журі: 11 працювали безпосередньо в УКУ, ще троє долучилися дистанційно. Богдан Шумилович був відсутній.
Михайло Зубрицький народився 22 жовтня 1856 року. Він був греко-католицьким священником, етнографом, істориком, публіцистом, громадським діячем і дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. Від 1883 року понад три десятиліття служив у Мшанці.
Зубрицький досліджував історію, побут, мову, господарство та повсякденне життя селян Західної Бойківщини, співпрацював з Іваном Франком, Володимиром Гнатюком і Михайлом Грушевським, захищав права української мови та провадив широку освітню й громадську діяльність. Докладніше про його життя розповідає Енциклопедія сучасної України та відповідна сторінка у Вікіпедії.
У Мшанці він відкрив читальню «Просвіти», заснував кооперативну крамницю і позичкову касу, заохочував селян до освіти, боровся з лихварством та алкоголізмом. Завдяки його науковій праці Мшанець став одним із найдокладніше описаних сіл щонайменше Центрально-Східної Європи.
Тому майбутній простір має не тільки повернути ім’я Зубрицького в публічну пам’ять. Він покликаний продовжити те, що священник робив у Мшанці за життя: збирати людей, спонукати їх до освіти, розмови та спільної дії. Цей просітр не тільки розповідатиме про минуле: подібно до кіл на воді, ідеї о. Михайла Зубрицького продовжують свій рух – від людини до людини, від покоління до покоління.
Урочисте відкриття пам’ятника заплановано на кінець жовтня у часі мистецького фестивалю «В гості до Бойків та о. Михайла Зубрицького», що є одним із складових комплексного проєкту «Код Зубрицького: 170 років архітектору української Бойківщини», який реалізовує ГО «Магура» у партнерстві зі Стрілківською сільською радою за підтримки Українського культурного фонду.