Іван Левинський, беззаперечно, є видатною постаттю в історії української архітектури. Можна нескінченно говорити про його діяльність, адже він був визначним архітектором, будівничим, професором «Львівської політехніки», організатором української народної промисловості. Важливим у його діяльності є те, що, створюючи авторські проєкти, майстер відійшов від використання універсальних архітектурних прийомів зламу ХІХ-ХХ століть. Його феномен полягає у віднайдені унікального автентичного українського стилю в прикладному мистецтві та архітектурі, що наповнений безліччю авторських деталей, сповнених національним духом: дерев’яні елементи, ковані декорації, вітражі, кераміка. Усі ці унікальні авторські оздоби створювались на фабриці Івана Левинського, яка є ще одним його визначним здобутком. Знаходилася вона на південний-захід від центру міста в районі Новий Світ на сучасній вул. ген. Чупринки, 58.
Вироби Фабрики І. Левинського, різноманітні за асортиментом, виготовлені з використанням народних традицій, стали помітним явищем художньо-промислової кераміки і суттєво вплинули на характер новітнього керамічного виробництва не лише на західноукраїнських теренах, а й у цілому в Україні.
Важливо зазначити, що тут виробляють не лише керамічні вироби, – є цехи з виготовлення гіпсових оздоб, столярні майстерні, а у 1898 році встановлюється унікальна машина для створення виробів із гнутого металу. Величезний комин, що використовувався для потреб роботи цього механізму, й досі височіє над територією фабрики і застосовується новозбудованою у радянські часи котельнею. Також на території фабрики знаходився житловий будинок для майстрів, у якому довший час жив сам Іван Левинський з родиною. Саме тут був осередок політичного українства Львова. Не дивно, що і перший міністр шляхів в уряді УНР архітектор Сергій Тимошенко після еміграції з Києва у 1921 році оселяється саме тут.
Фабрика Івана Левинського на поч. ХХ ст. об’єднувала 8 земельних ділянок, на яких розташовувалося 50 будівель різних розмірів і призначень. Незважаючи на політично важкі часи для української громади Львова, маестро зумів, об’єднавши довкола себе видатних митців та архітекторів, створити потужну виробничу базу з безліччю підрозділів, прославивши львівську будівельну продукцію на всю Західну та Східну Європу. Його здобутки отримали численні нагороди на виставках у Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині, Росії та в багатьох інших країнах. У 1885 році він, здобувши невеликі фінансові засоби, на спілку з Ю. Захарієвичем купує землі так званої Кастелівки в північно-західній частині Львова. На той час це була незабудована площа на окраїні міста, поросла деревами та чагарниками. Саме тут він організовує магазин будівельних матеріалів, де поряд з іншими продавалися вироби однієї з найбільш відомих керамічних фабрик Європи «Барта і Тіхи» (B&T (Bárta a Tichý)) з Праги3 . Згодом І. Левинський вирішує розпочати власне виробництво цього виду оздоблювальних матеріалів. Фабрика запрацювала уже в 1888 році.
У різні роки тут працювали такі відомі скульптори, як М. Паращук, М. Гаврилко, Г. Кузневич, Р. Левандовський. Вироби фабрики І. Левинського відзначалися високою якістю, різноманітними формами та оригінальним розписом з використанням українських народних орнаментів. Колекції керамічних виробів І. Левинського зберігаються в багатьох музейних та приватних збірках, зокрема у фондах Музею етнографії та художнього промислу, Львівського історичного музею, Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського, Львівського товариства охорони історичного середовища, а також приватних зібраннях А. Скрентовича, Л. Грицак-Гарасимів, Р. Лінипського і В. Ярицької.
Чи не найважливішим з винаходів підприємця було започаткування практики із залучення студентів-архітекторів до реальної творчої роботи на фабриці. Вихованці Івана Левинського стали видатними митцями – Є. Червінський, Т. Обмінський, О. Лушпинський, Т. Мюнніх, М. Ковальчук, Л. Левинський. Працюючи на фабриці, студенти та молоді випускники Політехніки мали змогу спілкуватися та навчатися у досвідчених професіоналів, працювати на верстатах та у майстернях зі справжніми матеріалами, що відіграло велику роль у набутті практичних знань. Саме цим він випередив на 10 років схожу практику, що була започаткована німецьким архітектором В. Гропіусом – школу Баухауз, широко знану у світі.
Сьогодні ми можемо констатувати першість у цьому новаторському педагогічному прийомі, який по праву належить Івану Левинському. Цей досвід україн – ської архітектурної школи, започаткований у Львові, є актуальним і повинен використовуватися і в наш час, а отже, впливати на розвиток сучасної української національної архітектури та освіти. Не дивно, що саме в останні роки (а особливо до Року Івана Левинського у Львові) студенти «Львівської політехніки» розробили низку дипломних та курсових проєктів, присвячених темі регенерації будівель та середовища фабрики на вул. ген. Чупринки, 58.
До Року Івана Левинського у 2019 році на кафедрі ДАС була розроблена окрема робота, що реалізувалась у бакалаврському дипломному проєкті студентки Ірини Лизанець (керівники доц. Б. Гой, проф. В. Проскуряков). Вона підсумувала усі попередні напрацювання щодо реструктуризації просторів фабрики Івана Левинського і зробила реальну авторську спробу запропонувати програму функціонування просторів поміж корпусами як громадського середовища для активізації процесів якісного перетворення та ефективної співпраці міста, мешканців, сучасних власників та користувачів будівель та приміщень фабрики для створення тут нового центру культурного розвитку Львова, імпульсом для якого є саме популяризація постаті та багата спадщина архітектора Івана Левинського і його учнів та послідовників.
Окрему системну роботу з 2015 року щодо реалізації цих ідей провадять викладачі НУ «Львівська політехніка», архітектори-практики – Богдан Гой та Сергій Іванов-Костецький, а також їхні колеги по університету та проєктній практиці: Тетяна Казанцева, Юлія Богданова, Олена Нікітенко, Юлія Шемчук, Сергій Губарь, Андрій Лесюк та багато інших. З цією метою засновано неформальне об’єднання архітектурно-проєктних бюро Арткластер «Фабрика Івана Левинського» (до якого входять ТзОВ «Західноукраїнський архітектурний портал», ТзОВ «СІМ» – A7architectsтм, ТОВ «Креатив ПРО», ФОП «Гой Б. В.», ФОП «Іванов-Костецький С. О.», ФОП «Губарь С. Д.», ФОП «Лесюк А. М.», ФОП «Резніков А. А.», ФОП «Попадюк М. В.», ФОП «Баковський Ю. Я.» та ін.) і Благодійний фонд «Музей Івана Левинського».
У 2021 році відбувся воркшоп, метою якого було привернення уваги населення до збереження та ревіталізації території Фабрики. Завдяки організації події вдалося сформувати різноманітні концепції та варіанти розвитку території, щоб надати їй друге життя з подальшою розробкою робочої документації, її поетапної реалізації та налагодження двостороннього зв’язку з орендаторами та власниками площ на території Фабрики.
Зараз тут розміщено багато комунальних підприємств, приватних фірм, а також архітектурні бюро, студії та інші комерційні площі.
Наша ціль – популяризувати цю локацію, адже вона є невід’ємною частиною історії Львова. Саме на її території були створенні справжні скарби української культури. Територія колишньої фабрики досі збирає навколо себе найталановитіших.
Адреса:
вул. ген. Чупринки 58а
Контактний телефон:
(067) 99 07 770 – Ірина Деревляна, адміністраторка простору “Музей Івана Левинського”