Львівська спілка архітекторів продовжує свої пізнавальні мандрівки – у листопаді разом із колегами з Києва, Тернополя, Ужгорода львів’яни побували в найбільшому і найбезпечнішому для туристів місті ОАЕ – Дубаї. Окрім урбаністичних просторів, групу, яка складалася з 37 осіб різного віку, привабила всесвітня виставка «Експо – 2020». За п’ять днів архітектори набралися розмаїтих вражень, яких вистачить надовго. Наприкінці грудня вони зустрілися із львівськими архітекторами в Пороховій вежі (Будинок архітекторів) й поділилися враженнями від побаченого.

Це вже не перша поїздка, яку організовує Архітектурний клуб, що є підрозділом Спілки. У списку відвіданих місць не лише українські локації – охочі відкрили для себе красу Швейцарії, Німеччини, 2018 року побували на архітектурному бієнале у Венеції. Задум навідатися до Дубаю виник ще два роки тому, та відкриттю «Експо» завадила пандемія ковіду – експозицію перенесли на рік. Рішення їхати і побачити все на власні очі залишилося в силі, й архітектори його успішно реалізували.

Разом із нашими архітекторами поїхали і представники компаній-партнерів Архітектурного клубу, що давало змогу в неформальній обстановці налагодити продуктивний діалог. Спілкування відбувалося і під час екскурсій, і під час двох конференцій, які проходили в готелі – присутні познайомилися одне з одним, обмінялися думками від побаченого і, зокрема, поміркували, що з того можна використати для роботи в Україні.

Самопрезентація і об’єднання

«Експо» – найкрупніша у світі виставка, де зібрані технологічні досягнення людства і візії майбутнього. Масштабна, захоплююча, відбувається що п’ять років і триває майже цілий рік. Цьогоріч у ній, 35-й за рахунком, взяло участь 192 країни. В основу головної теми «Експо – 2020» покладена ідея об’єднання і готовності суспільств діяти для вирішення глобальних проблем. Тож девіз звучить так: «Об’єднуючи розуми, створюємо майбутнє». Щоби підкреслити це, у центрі виставки організатори розмістили купол – унікальний витвір, в якому архітектурна довершеність поєднана з найновішими будівельними технологіями, – Al Wasl Dome Plaza. Він має діаметр 130 м і висоту 67,5 м та важить 350 тон. Для його освітлення використано більше двох тисяч світлодіодних ламп. Під куполом збираються люди різних національностей і культур – учасники нашої групи під ним відпочивали удень (купол сітчастий, створює тінь) і горілиць увечері, споглядаючи на гігантському екрані гіпнотично-фантастичні відео.

Новий Dubai Trade Center – основний майданчик для розміщення виставкових павільйонів. На «Експо – 2020» представлені три тематичні зони, відзначені відповідним кольором: «Стійкий розвиток», «Мобільність» та «Можливості» (Україна презентувала себе там). Мета виставки – демонстрація досягнень різних країн, та логічним доповненням до експозиції є архітектура самих павільйонів. Щоби потрапити в деякі павільйони, гостям доводилося стояти в черзі годинами.

Україна прийняла запрошення взяти участь в «Експо – 2020» 2017 року. Контроль за підготовкою до виставки здійснювали Міністерство економічного розвитку і торгівлі й уряд. Прикро, але переможця в конкурсі на архітектурну концепцію вибрали за принципом «найдешевша пропозиція». Оскільки ні змістовність, ні світові стандарти не враховувалися, то стилізація під народні орнаменти, декоративність, позбавлена функціональності, – ось отриманий результат проєктування (детальніший аналіз – у статті архітектора Дмитра Аранчія «Колосок і вишиванка: що не так із павільйоном України на «Експо – 2020» у Дубаї» – прим. авт.). В українському павільйоні досягнення в економічній, науковій і культурній сферах покликані демонструвати можливості смарт-підходу: зменшення шкоди для природи, раціональне використання ресурсів і територій, створення стійких і простих продуктів. Було виділено чотири підтеми – смарт-життя, смарт-здоров’я, смарт-мислення, смарт-почуття. За два місяці роботи український павільйон відвідало понад 300 тисяч гостей, серед яких представники урядів, бізнесу, культури. З шостого грудня Україна презентує свій потенціал у сфері виробництва й експорту органічної продукції.

Архітектурна краса + круті технології

Окрім купола, на «Експо – 2020» українських архітекторів вразив павільйон Нормана Фостера й павільйон ОАЕ.

Норман Фостер – британський архітектор, якого вважають одним із співтворців стилю хай-тек. Найважливіші споруди його авторства – Башта Херста (сорокашестиповерхова будівля – штаб-квартира корпорації Hearst у Нью-Йорку), Сент-Мері Екс 30 (хмарочос округлої форми у фінансовому центрі Лондона), Башта Коммерцбанку (найвищий хмарочос Німеччини і ЄС) та ін. Для «Експо – 2020» британська студія Foster+Partners cпроєктувала павільйон у формі трилисника й назвала його на честь першої літери арабського алфавіту Аліф. Відвідувачі заходять до павільйону по одному з трьох входів між пелюстковими формами й прямують до циліндричного ліфта, який, за словами організаторів виставки, є найбільшим у світі. Темою експозиція стали мобільність і рух – у кожній з «пелюсток» розташована галерея, де експонати оповідають історію мандрів від переселення народів до мобільності в містах майбутнього.

Павільйон ОАЕ створював майстер романтичних образів Сантьяго Калатрава. Іспанський архітектор і скульптор загалом дивує своїми футуристичними будівлями: насамперед цікавиться «скелетом» будівлі, хмарочос «Торс, який розвертається» у шведському місті Мальмйо щороку їдуть оглянути студенти архітектурних шкіл зі всього світу. Один із характерних елементів його творів – крило. На конструкцію павільйону на «Експо – 2020» зодчого якраз надихнула форма крила сокола в польоті, що зображений на гербі ОАЕ. Проєкт легкий, динамічний: «пір’їни» з вуглецевого волокна здатні, повернувшись, закривати сонячні панелі на даху, а вночі вони пульсують, ніби об’єкт дихає. Завдання павільйону – розповісти про історію ОАЕ. Оповідь відбувається через зображення, які або проєктуються, або вже є на скляних кубах, що з’являються з гір піску. Платформа з глядачами піднімається і відбувається показ кіно з ефектом 5D.

Павільйон США захоплює добротністю у всьому, що дає відчуття могутності багатої держави. Біля павільйону – справжній посадковий модуль SpaceX, під соплами якого як в альтанці можна сидіти і їсти американський бургер. Всередині ж мало мультимедійності, зате відвідувачів провозять рухомою стрічкою вздовж експозиції, завдяки якій можна ознайомитися з історією науки країни, переконатися, наскільки США досконалі технологічно.

Один із найбільших павільйонів на виставці – китайський. Він багатий на шоу, зокрема архітектори з України відвідали шоу дронів. Німеччина ж відзначилася по-своєму – стала першою країною в історії виставки, яка представила два павільйони. У її «Школі винаходів» про всі сучасні інновації відвідувачам розповідають наочно й доступно, як школярам. Тема екології «Експо – 2020» центральна, тому бельгійський павільйон легко розібрати і зібрати для нового заходу. Вперше представив себе на «Експо» Ізраїль: свою відкритість до світу він продемонстрував через обмаль стін.

І, слід зауважити, виставковість не обмежується павільйонами – між ними «гуляють» роботи. Вони виконують дуже важливу роботу – розвозять для гостей експозиції її карти, дають вказівки щодо дотримання дистанції і носіння масок.

Місця щасливих людей

Місто Дубай – це теж виставка, виставка хмарочосів, забудована пустеля, яка виходить до океану. Проте Дубай не схожий на «бетонні джунглі», житлове середовище міста дуже комфортне, у ньому витає відчуття щастя. Перші так би мовити «старі будинки» – хоч високі, але зі звичайними вікнами, наступна лінія забудови більш сучасна – скляна й повітряна. Висота будівель спершу дуже вражає, та згодом до неї звикаєш. І розумієш, наскільки чудовими є просторові композиції, що забудова йде зонами й завдяки цьому всюди достатньо тіні, щоб сховатися від сонця. Тож при стабільній температурі +32 тепла почуваєшся добре. Під якісними, акуратними мостами ховаються дитячі майданчики, а трава є розкішшю, про підлив якої дбають локально, хоч на дотик вона нагадує стабілізований мох.

Усі урбаністичні проблеми Дубаю вирішені завдяки автобану, який складається з чотирнадцяти поліс, по сім у два боки. Плюс двадцять мостів і багаторівневі паркінги. Тож проїхати містом, на відміну від Львова, не становить проблеми. Метро повністю автоматизоване. У поїздах без водіїв три типи вагонів: «золотий» – для місцевих, яких менше п’ятнадцяти відсотків від усіх містян, середні вагони розраховані на приїжджих, останній – «дівчачий».

Щоби подивитися на Бурдж Халіфа, найвищу споруду світу, форма якої нагадує сталагміт, доводиться пройти через найбільший торговий центр Дубай молл. Власне в ньому розташований вхід до ліфту на оглядовий майданчик хмарочоса, звідки відкривається чарівна панорама міста. Об’єкт, який споглядаєш здалеку, можна розглянути в ретроспективі, вибравши його на екранах, що є на майданчику.

З цікавих фактів про Бурдж Халіфа: для його будівництва був розроблений бетон, який витримує спеку до +50 градусів Цельсія; скло вікон хмарочосу не пропускає пил і відштовхує сонячні промені; повітря в приміщенні не тільки охолоджують, а й ароматизують за допомогою спеціальних мембран. Також 90% бюджету будівлі формують торгова і оглядова зони. Біля підніжжя Бурдж Халіфа – музичний світловий фонтан, який вмикається з шостої вечора що пів години.

А темніє в Дубаї досить швидко: допоки архітектори зробили коло на оглядовому колесі з кабінками-капсулами, стемніло. З висоти пташиного польоту видно дахи – до певної міри, «кришки» над кондиціонерами, які займають верхній поверх, – і абсолютно пусті, вільні ділянки між густою забудовою. До речі, оглядове колесо відкрили за два тижні до приїзду нашої групи. Воно світиться і формує силует набережної.

Бурдж Аль Араб («Арабська вежа») – символ Дубаю – дорогий, розкішний готель на невеликому штучному острові, з’єднаному з сушею мостом. Його вертолітний майданчик слугує лише як оглядовий, бо вежа гойдається. Щоби потрапити всередину, потрібно або винайняти номер в готелі, або замовити столик в ресторані.

На жаль, нашим архітекторам не вдалося побувати в Музеї майбутнього, лише подивитися на «гігантське око» з автобуса. Музей буде експонувати найсучасніші винаходи людства. Наразі в ньому ще усувають будівельні недогляди: зокрема торік випав дощ і з’ясувалося, що вікна течуть, довелося їх наново герметизувати.

У Дубаї на дорогах можна побачити знак «Обережно, павліни!». Справді, ці птахи почуваються в деяких частинах міста вільно, як у нас голуби. Дубаї – мусульманське місто, але тут нема суворих заборон щодо оголеності тіла чи алкоголю, хоча високоградусні напої можна споживати лише в закритих клубах. І курорт недаремно входить у десятку найбільш благополучних міст світу: забуті речі, як переконалися наші архітектори, неторканими чекають своїх господарів, бо розплата за крадіжку сувора – витурення з країни із довічною забороною на повернення.

Учасник поїздки, архітектор, голова Львівської організації НСАУ Микола Шеремета:

У Дубаї я вперше побував два роки тому і зрозумів, що для архітекторів він є прикладом, як правильно вести архітектурно-будівельну діяльність. Це місто майбутнього, яке наочно демонструє втілення «най» – найвищий, найкращий, найуспішніший – і, напевно, взірець не тільки архітектури, а й економіки і розвитку загалом. Тоді, повернувшись до Львова, щоби мої друзі й офісні працівники мали уявлення про сучасну архітектуру, провів для них пізнавальну лекцію. Але, як то кажуть, можна сто разів почути, та ліпше раз побачити. Тому в мене виникла ідея організувати через Спілку архітекторів поїздку до Дубаю в межах відкриття «Експо – 2020». У вартість поїздки було враховано квиток на три дні огляду виставки, тож кожен мав можливість пройти 120 км пішки, відвідуючи її павільйони.

Оскільки створення павільйонів і наповнення їх є найважливішими для експонування досягнень країн, роль архітекторів на «Експо» визначальна. На мою думку, найкращими були павільйони ОАЕ, Саудівської Аравії, Великої Британії, а також фінів і словенців. Український на їхньому фоні виглядав програшно, хоча мав досить козирну локацію. На жаль, навіть його автор невідомий… Хоча мушу віддати належне обслуговуючому персоналу павільйону – українська гостинність була, як завжди, на висоті.

Я впевнений, що після повернення з Дубаю наші архітектори проєктуватимуть на новому рівні і ще більш комфортні будівлі. Також як Спілка будемо ініціювати через оголошення всеукраїнського архітектурного конкурсу створення достойного павільйону на «Експо – 2025» і гідне представлення України на міжнародній арені.

Учасниця поїздки, архітекторка Катерина Романенко (Київ):

– Коли потрапила в Дубай і побачила його вражаючі масштаби, то подумала: попри те, що стільки говоримо про еко-міста, міста без авто, я таки люблю урбанізм. Тут усе якісно, класно, працює безвідмовно, людські і транспортні потоки злагоджені. Це місто, яке розвивається стрімко, а АОЕ – великий економічний центр, який формує нову архітектуру й нову історію.

Мене неодноразово запитували: який павільйон на «Експо – 2020» найкращий? Я би виділила весь експопарк і назвала його одним із найкрутіших об’єктів, що коли-небудь був створений для тимчасових відвідувачів. Більшість досягнень країн інтерпретовані й подані у філософській, художній чи метафоричній формі. Багато wow і fashion архітектури. Щодо українського павільйону, то він зроблений без особливої філософії: у порівнянні з іншими, це просто будівля, оздоблена плиткою, сходами, де архітектура – окремо, експозиція – теж. Бракує режисури, доброї постановки для дійсно хороших надбань, як-от автомобіль SHERP, розробка космічного зонду (розробляли українці, та компанія зареєстрована у Великій Британії), який не на коліщатах чи гусеницях, як у танка, а «павучок на ніжках». Коли в британському павільйоні мене запитали, про що наш павільйон, то я відповіла, що він про країну, де у незрозумілому контексті живуть, працюють і розвиваються дуже талановиті люди. Справді, у ньому представлені роботи дуже крутих українських художників, але подані вони невдало. Наша кухня хороша, та неприємно, що хлопець у шароварах, який її представляв, був російськомовний. Моєї української, стверджував, не розумів, англійською спілкуватися не бажав, бо «ви ж і так мене розумієте». Зважаючи на політичні події, вважаю таке неприпустимим: якщо ми представляємо Україну світові, то маємо говорити або українською, або англійською.

Учасник поїздки, архітектор Богдан Гой (Львів):

– Цікавим є і сам розвиток Дубаю, який особливо прогресує в останні роки. ОАЕ складаються з семи еміратів, які, з одного боку, є автономними, а, з другого, – скеровані на спільну активність. І хоч у грудні країні виповнюється лише 50 років, їй є чим пишатися – уже не маючи таких нафтових ресурсів, як у ХХ столітті, вона стала центром інноваційних технологій. Проте найбільша проблема АОЕ полягає в тому, що Дубай за пів століття так і не виховав власних зіркових архітекторів чи музикантів, оскільки місцеве населення виросло в достатку і, відповідно, не мало стимулів до навчання.

Щодо «Експо – 2020», то найкрасивішим з архітектурної точки зору для мене видався павільйон Польщі. Розташований у секторі «Мобільність», він присвячений темі перелітних птахів. Виконаний із дерева, але легкий, прикрашений кінетичною скульптурою у вигляді сотень «журавликів».

Іспанія й Австралія вразили мультимедійністю. Зайшовши у павільйон іспанців – композицію яскравих зрізаних конусів, доводилося рухатися вниз по пандусу попри цікаві інсталяції. В австралійців – 360о панорамне відео, де згори опускалися дзеркала і створювали ефект присутності в зображуваному. Взагалі, аудіовізуальне мистецтво тепер активно використовує мультимедіа – різні екрани й ефекти, доповнену реальність тощо. Ця тенденція, оскільки вона дає глядачеві більше інформації, переконаний, буде домінувати в архітектурі й далі.

Завдяки «Експо – 2020» я відкрив для себе Бахрейн. Ця малознана для нас острівна держава в Перській затоці дуже цікава. Гостей павільйону насамперед вражає його унікальний дизайн: більше сотні колон діаметром 11 см, поєднуючись у декількох точках, нагадують голки ткацького верстату. Головна зона павільйону – своєрідна лабораторія інновацій, в якій відбувається постійний обмін досвідом.

«Експо – 2020» засвідчила, що Україні потрібно багато чого навчитися. Перші враження від побаченого – павільйон як автостанція, усередині справжні колоски переходять у пластикові, сині кубики – ніби потрапив на ринок. Але найбільша біда – відсутність якісної кураторської роботи. Адже були в нас речі пов’язані і з ІТ, і з космосом, і з мистецтвом, і з гастрономією, та все подано несмачно. Тож черг до павільйону, на жаль, не спостерігалося. Звичайно, у нас ще не сформувалися традиції ефектно представляти себе на різних подібних форумах, і, взагалі, наша країна на «Експо» вперше мала власний павільйон, що вже само по собі є досягненням (2010 року в Шанхаї Україна орендувала готову конструкцію, а в «Експо – 2015» не брала участі – прим. авт.). Сподіваємося, що через чотири роки в Осаці в Японії Україна репрезентує себе ліпше й креативніше.

Автор статті – Наталя Яценко

07.12.2021