Закінчивши десятирічку, 1961 р. вступив на інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту, де вчився поєднувати мистецтво з інженерією, сучасними технологіями, соціальною та економічною доцільністю.

Із шести студентських років найбільш пам’ятні три години — його лекція про творчість Ле Корбюзьє. Був справжній стрес: як другокурснику підготувати матеріали про невизнаного в «срср» архітектора. За допомогою професора Р. М. Липки діставав їх із зарубіжних публікацій, і вже на дев’ятий день по смерті митця студенти дослухалися до Василевого слова про великого французького зодчого. 

Після закінчення інституту з серпня 1967 р. понад три десятиліття працював у Львівському проектному інституті «Містопроект», від 1976 р. — керівником творчої майстерні. 

Є автором сотень реалізованих проектів. Серед них Палац мистецтв, Львівська податкова адміністрація, будинок «Містопроекту», Сихівський та Південний житлові масиви, санаторій «Перлина Прикарпаття» у Трускавці. За його проектом здійснено реставрацію палацу Потоцьких у Львові під будинок прийомів Президента України. 

Встановлено понад сто створених ним пам’ятників, зокрема І. Франку в Івано-Франківську та Відні (Австрія), М. Грушевському та В. Чорноволу у Львові, Т. Шевченку в Моршині. 

Десятки проектів за авторством і під керівництвом В. В. Каменщика удостоєні дипломів Держбуду України. Нагороджений премією за підготовку національних кадрів архітекторів — державною нагородою Монголії — орденом «Найрамдал» («Дружба»), за видатні заслуги в царині культури — орденом святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.

З 1990 р.— професор кафедри монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв. З 2002 р. до виходу на пенсію у 2006 р. — головний архітектор м. Львова. Співпрацював з Національним університетом «Львівська політехніка» у процесі творчих обговорень проектів. 

Мав наснагу до громадської діяльності. Був членом Спілки архітекторів України, Львівської обласної ліги творчих спілок та правління Львівської обласної організації «Меморіал», нагороджений орденом «За вірність» імені Василя Стуса.

Зустрічаючись із зарубіжними колегами,всюди,особливо у країнах континентальної Європи, пан Василь відчував глибоку повагу до себе, зокрема і як до випускника Львівської політехніки. 

Василь Вікторович був щасливою людиною: професія була його найбільшим захопленням, а рідні — його однодумцями. Дружина Евеліна (світлої пам’яті) — видатний художник книги, брат Олександр, який теж відійшов у вічність, та син Андрій (випускник Львівської політехніки 1992 р.) — архітектори.

Життєве кредо будівничого Каменщика: «ORA ET LABORA» («Молися і твори»).

Висловлюємо щирі співчуття близьким та родині покійного.

Чин Похорону відбудеться в суботу 29.04.2023 о 13:00. Парастас – 10:00 в Каплиці Різдва Хрестителя Господнього Йоана на вул.Пекарській,52.

Інформація взята з Facebook сторінки Львівської Спілки архітекторів