Звітно-виборча конференція львівського осередку НСАУ: як було і що далі …

Звітно-виборча конференція львівського осередку НСАУ: як було і що далі …

Як уже повідомляв наш портал, 19 жовтня в Будинку архітектора (Пороховій вежі) відбулася звітно-виборча конференція Львівської обласної організації НСАУ і її результатом стало обрання нового голови й оновленого правління Спілки. Що важливе відбувалося в житті спілчан у 2015 – 2017 роках, з чим вони вступають у новий період і чого їм чекати в майбутньому від десятого за рахунком (від часів Незалежності) правління ― у даному матеріалі.

Аналізуючи минуле

Конференція розпочалася зі згадки про тих, кого не стало за останні три роки – присутні вшанували хвилиною мовчання 15 архітекторів, які відійшли у засвіти. На зміну мінорній ноті прийшла оптимістична ― оплесками привітали нових членів, які влилися в архітектурну когорту. Після вибору президії, її голови, секретаря й мандатної та лічильної комісій, було оголошено порядок денний: звіт голови та правління Спілки, звіт ревізійної комісії, обговорення доповідей, обрання нових голови, правління та ревізійної комісії таємним голосуванням.

Олександр Ярема пробув на посаді голови упродовж трьох каденцій. Ще тільки ставши головою 2008 року, він відчув симптоми економічної кризи, що відразу негативно позначилося на перспективних планах. 2009 року будівлю Спілки прийняли на баланс Управління фонду комунального майна. «Оскільки мав досвід роботи з нормативними документами, гадав, що вдасться знайти спільну мову з владою і обстояти право перебування Спілки в Будинку архітектора як повноцінного господаря. На початку цього літа Спілка витримала облогу судової виконавчої служби, вдалося долучити до справи збереження майна архітекторів і виконавчі органи в Києві, а також підтримку закордонних колег. Наступне правління має довести цю боротьбу за справедливість до логічного позитивного завершення».

Крім того, Олександр Ярема прозвітував про організацію заходів, які проводила Спілка за роки його правління, розповів про започаткування міжнародних зв’язків з архітекторами Польщі, Італії, Франції. Зокрема, зазначив він: «Спілка архітекторів Польщі нас підтримує ― поляки застерігають від ліквідації нашої організації, бо це призведе до втрати привілеїв здобутих нашими попередниками та майна організації, вони навіть готові допомогти знайти кошти для ремонту зали, в якій відбувається ця конференція…»

Також уже колишній голова запропонував ті напрямки діяльності, на які варто звернути увагу новому голові й правлінню: створити при Спілці експертний центр, забезпечити реалізацію безперервної професійної освіти архітекторів, розвивати конкурсну діяльність, завершити формування архітектурної палати, брати постійну участь у створенні нових нормативних актів, активно співпрацювати з органами влади й молодими архітекторами.

Доповнив звіт Олександра Яреми виступ його заступника Богдана Гоя. Пан Богдан висвітлив роботу Спілки за допомогою слайдів і коментарів до них. Присутні пригадали, як відбувалося святкування Дня архітектора, Маланки, як проходили щорічні виставки дипломних проектів політехніків й архітектурні фестивалі у Львові, Чернівцях, Одесі. Спілка розгорнула свою діяльність і у віртуальному просторі: було створено архітектурний портал zuap.org, а також спільно з ЛОДА ― інформаційний портал містобудівного кадастру Львівської області loda.zuap.org. Завдяки першому інтернет-ресурсу архітектори й їх колги завжди поінформовані про архітектурні заходи й проекти (є анонси подій, ексклюзивні статті ― майже 300 переглядів щодня), а завдяки другому містяни тепер мають вільний доступ до генпланів своїх населених пунктів і можуть бути ознайомлені з діяльністю Департаменту у сфері містобудівного розвитку області.

Маємо те, що маємо

Майже всі виступаючі (а це Євген Дацишин, Ігор Кузьмак, Микола Габрель, Юрій Столяров, Юрій Джигіль, Микола Обідняк, Юрій Верхола, Юрій Горалевич, Ігор Данчак) акцентували увагу на великому спектрі питань, як професійних, так і людських, які Спілка намагалася охопити. Незважаючи на це, були й нарікання на правління, яке багато років практично не змінюється й потребує цілковитого оновлення та переобрання. Шість виставок студентських робіт, відпочинкові поїздки в Карпати, проведення науково-практичної конференції стосовно проблем архітектури Львова і Західної України загалом ― Спілці є чим похвалитися. З другого боку, проблематичним залишається залучення до Спілки молоді, ремонт Порохової вежі, фінансовий стан Спілки (хоч голова ревізійної комісії Тамара Мазур вважає його задовільним, але заборгованість за членськими внесками становить 308 тисяч гривень).

Начальник управління архітектури та урбаністики ЛМР Юліан Чаплінський:

― Усі збори Спілки в цьому приміщенні завжди супроводжувалися наріканнями і пошуками відповіді на запитання «Хто винен?». Моя співпраця з представниками Спілки відбувалася на рівні консультацій, розробленні планів і зонінгів. Майже половина містобудівної ради, яку я запросив і яку затвердив виконком, ― це члени Спілки. Тому вважаю, що в нас зі Спілкою, принаймні з її очільниками є здорова й прозора співпраця. Але Спілці, на мою думку, треба забути радянські часи, коли вона була частиною державного апарату, коли спілчани мали багато повноважень й отримували від міста майстерні. Так, за 25 років держава зробила все, щоб архітектурний цех і роль архітектора принизити. Про це свідчить хоча б те, як мінялися назви міністерства: спочатку було Міністерство архітектури й будівництва, згодом ― Міністерство будівництва й архітектури, потім ― Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Однак архітектори повинні зрозуміти, що якщо вони хочуть такої відповідальності, як у старі часи, коли без підпису архітектора будівлю не можна було ввести в експлуатацію, то і тиск на них, включаючи кримінальні кола й силові структури, буде набагато більший. Крім того, архітекторам слід замислитися, чому в Спілці так мало молоді? Наймолодший архітектор серед присутніх у цьому залі має біля 40 років. Як на мене, то є ознакою кризи. Дуже багато молодих архітекторів у Львові роблять непогані проекти, виграють конкурси, але вони і не думають вступати в Спілку, бо не бачать в ній жодних переваг для себе. Навіть напис у візитівці, що ти є членом Спілки архітекторів, для теперішніх замовників нічого не означає.

Спілка нарікала, що нема конкурсів. Але ж за останні роки місто ініціювало біля десяти конкурсів, проте дуже мало членів Спілки взяли в них участь. Опісля ― нові претензії: чому завдання конкурсів не формуються у Спілці. Вважаю, що Спілці ніщо не заважає організувати свій конкурс і знайти для його проведення гроші. Якщо буде авторитетне журі, достойні премії для переможців, тоді в такому конкурсі візьме участь і молодь. Однак основною для Спілки мусить залишатися громадська діяльність ― виставки, воркшопи, навчальні й екскурсійні програми для студентів і мешканців Львова.

В очікуванні змін

Серед пропозицій для подальшої роботи Спілки були такі: провести серію конференцій щодо роботи малих архітектурних фірм, щоб скоординувати їхню професійну діяльність для вирішення містобудівних проблем сьогодення; активно залучати нових членів, насамперед ― молодих (але не скаржитися на життя, це не привабить молодь); здобути грант або звернутися до спілок інших країн, щоб ті допомогли з ремонтом Порохівки.

Під час першого туру обирання нового голови правління Спілки жоден з претендентів (Михайло Ягольник, Юрій Джигіль, Богдан Гой, Юрій Горалевич, Євген Дацишин, Ігор Кузьмак) не набрав 30% голосів. У другий тур вийшло два кандидати ― Богдан Гой та Євген Дацишин. Після таємного голосування й підрахунку бюлетенів новим головою обрано Богдана Гоя (33 голоси з 62-ох). Згодом було обрано нових членів до ревізійної комісії й правління.

Новообраний голова запропонував на засіданнях правління розглянути внесення змін у статут Спілки, а новому правлінню доручив обрати делегатів на з’їзд НСАУ, який відбудеться 22 грудня цього року.

Проект перетворення «Порохової вежі» у Львівський міжнародний архітектурний культурно-мистецький центр (автори: Сподарик Тарас, Василь Петрик)

Голова правління ЛОО НСАУ Богдан Гой:

― Наступні три роки моєї роботи будуть пов’язані з трьома основними блоками: організовування архітекторів-практиків на всеукраїнському рівні, вирішення проблеми функціонування Будинку архітектора й налагодження міжнародної діяльності Спілки. Перший блок передбачає налаштування діалогу між архітекторами, які займають активну громадську позицію, і практикуючими архітекторами архітектурної палати. Щодо другого блоку, то маємо підвішений стан між власником будівлі ― обласною радою і користувачем ― нашою організацією. Ми не будемо заперечувати право власності облради. Але хочемо, щоб вона поважала той надзвичайний (за 60 років!) вклад архітекторів, упродовж яких вони створили із залишків оборонної вежі будівлю, котру маємо нині, й опікувалися нею. І третій блок пов’язаний із моїм прагненням зробити все можливе, щоб Порохова вежа перетворилася на міжнародний архітектурний культурно-мистецький центр. Наша Спілка є членом міжнародної спілки архітекторів і ми повинні у повній мірі скористатися можливостями, які надає це членство: можливість подорожей для молоді, для архітекторів-практиків ― можливість працювати в міжнародному масштабі, бути відкритими для всього світу, а для старшого покоління ― репрезентувати свій вклад в українську архітектуру на міжнародній арені через виставки, презентації, лекції. Загалом же наше спілчанське завдання ― не лише культивувати феномен львівської чи галицької архітектури, але й розвивати сучасне обличчя архітектури української.

23.11.2017

Автор статті: Наталя Яценко

© 2013-2018 Західноукраїнський Архітектурний Портал. Всі права захищено.