Зустріч із Майстром сценографії

 Зустріч із Майстром сценографії

Найкращим для «зустрічі» з Євгеном Лисиком (1930-1991), з його творчим генієм, є, звичайно, місце, де він творив ― тобто Львівська опера, головним художником якої був з 1967 року. До 85-річчя від дня народження видатного художника-сценографа 9-14 жовтня у Львові відбулась низка заходів під назвою «Зустрічі з Лисиком».

До ювілейної дати у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. С.Крушельницької приурочили кілька вистав, сценографію яких створив Є.Лисик, зокрема балет «Сотворення світу». 12 та 13 жовтня на «малярці» Львівської опери (що на вулиці Куліша) фахівці з України, та Канади провели третій трансатлантичний семінар з театрального мистецтва і майстерності, присвячений творчості видатного художника-сценографа.

А напередодні викладачі та студенти, працівники театру і митці зібрались у дзеркальній залі Львівської опери ― на відкриття присвяченої творчості Є.Лисика виставки, що експонувалась на Празькому квадрієнале у червні цього року, та на презентацію видання „Євген Лисик: бібліографічний покажчик“.

Цьогоріч Україна вперше за роки незалежності взяла участь в найбільшій у світі міжнародній виставці сценографії й театральної архітектури в Чехії, де свого часу експонувались й ескізи Євгена Микитовича.

Тепер сценографічні твори митця, проекти будівлі музею для його доробку міжнародній публіці спільно запрезентували архітектурні та сценографічні школи Львова й Торонто: це викладачі й студенти Львівської політехніки (зокрема кафедри дизайну архітектурного середовища) й Університету Райєрсона. Як все відбувалось у Празі, розповів завідувач кафедри ДАС професор Віктор Проскуряков, котрий, як написав в одній статті, захопився театральним мистецтвом саме завдяки Є.Лисику.

Як зазначила вдова Євгена Микитовича, його колега, художник костюмів Оксана Зінченко, «все було закладено в нього з самого дитинства», у його рідному селі на Бродівщині, де був театр, бібліотека, оркестр.

Потім він вчитиметься у Львові, в училищі альфрейних робіт, Інституті прикладного й декоративного мистецтва, згодом творитиме в Опері. Художник мав низку відзнак, зокрема Шевченківську премію, також працював у Македонії й Туреччині, його шанували (й шанують) у Росії та Білорусії, ним захоплювались у США, де один мільйонер навіть пропонував збудувати музей для його театральних творів у штаті Айова. Про самобутність і методологічні підходи Майстра говорили художній керівник Львівської опери Василь Вовкун, головний художник театру, учень Є.Лисика Тадей Риндзак.

Професор сценографії Університету Райєрсона Павло Босий зауважив: 

― Лисик ― це явище не тільки львівське, феномен не тільки цього театру. Час минає, дещо забувається, але дуже хотілось би ввести цей феномен до сучасного театрального і мистецтвознавчого дискурсів. Тому наше завдання ― і в Празі влітку, і тепер ― поєднати сучасне театральне мистецтво і театральну традицію. Але чи правильно тут говорити про традицію?.. Адже Лисик ― нетрадиційний митець: це авангардист, який створює своє високе мистецтво, дуже сміливо руйнуючи стереотипи, відкидаючи штампи. Коли дивлюся на його роботи 1960-80-х, дивуюся, бо це не тільки геніальні художні рішення, досконала композиція, колористика і техніка виконання, а насамперед ― філософськи абсолютно сучасні рішення. Лисик належить не тільки минулому, а й сучасності і, я маю велику надію, майбутньому.

 «Євген Лисик: бібліографічний покажчик» ― спроба укладачів Віктора Проскурякова, Оксани Зінченко, Зоряни Климко зібрати й систематизувати факти життя й творчості митця. Видання вийшло українською та англійською мовами. Воно має сприяти осмисленню «феномену Лисика», стимулювати науковий інтерес до творчості самобутнього художника-філософа, популяризації його доробку, адже, як зауважують фахівці, серед загалу він маловідомий і недооцінений. 

На фотовиставці сценографічних шедеврів Є.Лисика та його робочого процесу ― полотна вистав „Спартак“, „Тіль Уленшпігель“,  „Лускунчик“, „Ромео і Джульєтта“, „Війна і мир“, інших. Ці глибокі перспективи заворожують, цей космос символів і знаків можна розгадувати вічно… І це лише частинка доробку митця. Загалом результатом його неймовірної фантазії та невтомної праці (робота сценографа, крім творчого, вимагає великого фізичного напруження) стало 76 вистав. За підрахунками, сукупно палети, завіси й горизонти авторства Майстра ― це приблизно 10 площ Ринок.

Виставку в дзеркальній залі Львівської опери.

Водночас ті, хто працював з Є.Лисиком, хто у нього вчився, хто ним захоплюється, сподіваються незабаром побачити у Львові музей і фонд художника: матеріальні втілення його творчого духу ― збережені полотна, ескізи, макети, малюнки ― потребують відповідних умов для того, щоб хвилювати, заворожувати світ і завтра. 

26.10.2015

Ірина Шутка

© 2013-2017 Західноукраїнський Архітектурний Портал. Всі права захищено.