«Сеанс Міського Сканування» у Франківську або Як шукати відповіді у середовищі довкола нас

 «Сеанс Міського Сканування»

12-20 серпня в Івано-Франківську проходив міжнародний урбаністичний фестиваль «Сеанс Міського Сканування» або ж  City Scanning Session. Це було 12 воркшопів, а також лекції та дискусії  про актуальні міські процеси і явища. Фестиваль, який організувала платформа «Тепле Місто» за підтримки партнерів, зібрав у Франківську 20 координаторів і понад 150 учасників із десяти країн.

Метою фестивалю було дослідити Івано-Франківськ, а саме критично поглянути на місто, зрозуміти його внутрішні закони і за потреби спробувати їх змінити, означити актуальні проблеми та пошукати відповідні до локального контексту рішення, по-новому відкрити раніше ігноровані або занедбані простори чи будівлі, стимулювати обмін знаннями й навичками і взаємодію між мешканцями. Співорганізатор «Сеансу Міського Сканування» (далі «Сканування»), координатор програми «Урбаністика» платформи «Тепле Місто» Олександр Шевченко зазначив на відкритті:

— Це фестиваль не про доріжки і сквери, а про емоцію в міському просторі, про те, як робити місто комфортнішим, зручнішим, це спроба подумати, яким буде наше місто через 20 років. 

Тема фестивалю — «Рольові моделі». За словами Ліви Дударєвої з тандему METASITU, яка разом із колегою Едуардо Кассіною були кураторами «Сканування», рольовими моделями в урбаністичному контексті є усталені зразки, без яких, як вважаємо, не здатне існувати місто. Часто ми запозичуємо (нині  особливо із Заходу) певні урбаністичні рішення, але зазвичай робимо це некритично, за принципом «копіпейст», тим часом, як вони нерідко є міфологізовані, дорогі, недієві в наших умовах. Хоча йдеться не стільки про адаптацію запозичених підходів, скільки «про розуміння, навіщо імпортуєш, як ці рішення працюватимуть у місцевому контексті, що хочеш створити по-новому. Рішення, відповіді часто є тут — довкола нас, у середовищі. Нині в Україні діє чимало громадських ініціатив, є активні люди з цікавими ідеями — є багато можливостей, свободи для створення власних рольових моделей». 

Фестиваль міждисциплінарний, із широким тематичним діапазоном. Куратори воркшопів (або майстерень) — митці, архітектори й урбаністи з 7 країн — з різним досвідом, власним підходами до роботи. Щодо учасників, «Сканування» теж було націлене на залучення представників різних професій, віку, країн (зголосились зі США, Туреччини, Росії, Китаю, з різних міст України). Адже саме поєднання відмінних досвідів дозволяє комплексно поглянути на ту чи іншу проблему сучасного міста. Звісно, передовсім цікавим було бачення франківців, бо хто, як не вони, найкраще знають про щоденні проблеми свого міста.

Майстерні фестивалю проходили не лише в центрі, а й у різних районах Франківська — і це був  привід привернути увагу до локацій на периферії. Так, наприклад, у районі Пасічна на «Німецькому озері» діяв 5-денний мистецький табір, куратором якого була Сейла Фернандез з Іспанії. Вона має досвід роботи з міськими громадами, деякі її попередні проекти теж стосувались водойм у містах. Учасники «Натури-Кемп» жили в наметах на острові посеред озера, спілкувались із місцевими мешканцями, шукали інформацію про свою локацію, разом із біологами досліджувати фауну водойми тощо. 

Тим часом в Опришівцях група кураторів із Верони спільно з місцевими започаткували колективний сад. Схожий проект італійці реалізовували у себе вдома. Громадський сад вони розглядають як інструмент для зміцнення громади та практикування демократії, як «простір для соціального зростання», який може і має емоційно пов’язати навколо себе містян і, звичайно, діяти й після завершення фестивалю.

Кожна майстерня була особлива, не схожа на інші. Так, учасники воркшопу «МетеоЖиття» спільно з координаторами Анною Добровою та Дмитром Ісаєвим (Київ, Відень) аналізували вплив метеоявищ на життя міста, наші погодні звички у публічних просторах (тікати від дощу, ховатись від сонця). Майстерня поєднувала теоретичну, дослідницьку частини й створення «павільйону» — дерев’яної конструкції, яку на кілька днів розмістили на одній із площ міста. 

Команда Богдана Волинського та Валерії Агафонової (Харків) досліджувала ринки і підхід до дизайну об’єктів цього типу: чи мають архітектори й дизайнери пристосовувати їх, чи, можливо, люди самі здатні краще адаптувати такі місця до своїх потреб? Воркшоп Наталки Довгої «Ревізія» — а основними «ревізіонерами» були діти — був націлений на перегляд поняття «закинутих просторів» й означення методів, за допомогою яких їх можна повернути до життя. А от координаторка Марта Гладка вирішила запропонувати учасникам своєї майстерні та мешканцям трьох дворів у центрі Франківська власними руками перетворити, відродити їхні подвір’я, вийшовши за рамки формального прибирання через втілення альтернативних міні-проектів, як-от «вертикальне озеленення», «літній кінотеатр». 

У рамках воркшопу «Scan if you can» група працювала з об’єктами, які визначила цінними для Франківська (виходячи не з офіційного переліку пам’яток архітектури, як із персональних позицій) і які вирішила зберегти, створивши їхні 3D-моделі. Так з’явився своєрідний «альтернативний музей архітектурної спадщини», котрий, як припускають координатори майстерні Роман Сах та Костянтин Кучабський із дизайн-студії Formografia (Київ), може стати початком більшого проекту.

Олександр Сушинський і Леонід Троценко запросили до приватної «клініки-імітації»: вони ставили за мету завдяки грі дослідити поняття імітації, рольових моделей поведінки, симуляції, фальсифікації сучасності. Арт-резиденція художника Сергія Погребиського була спробою схопити й відобразити рух у місті за допомогою мистецьких засобів — різних графічних технік; результатом стала низка картин. А от музиканти Яна Шпачинська (гурт Zapaska) і Михайло Якимчук (Кам’янець-Подільський) разом із учасниками воркшопу «Музичні — Залізничні» «слухали місто» на закинутій залізничній станції Бистриця: основи часу та ритму в музиці й повсякденні, грув потягів, які інколи проїжджають повз, експерименти зі звуками, імпровізаційний джем. 

Ще одна група під керівництвом антрополога Анни Балаж (Будапешт, Манчестер) «сканувала» Івано-Франківський міжнародний аеропорт (ІФМА). Це було дослідження не лише архітектурне (хоча будівля аеровокзалу — цікавий архітектурний об’єкт), а й також соціальне, культурне, історичне. В центрі уваги був декомунізаційний аспект: яким аеропорт був у радянський період, яку роль відігравав для Станіслава (згодом Івано-Франківська) й регіону загалом, а яким — у часи незалежної України та в наші дні, що про аеропорт та його майбутнє думають іванофранківці. Про це учасники воркшопу «Франківськ злітає / Ivano Takes Off» запитували працівників аеропорту, представників міської адміністрації, а під час спеціально організованих екскурсій до ІФМА — і місцевих мешканців та гостей міста. Вдалося зібрати чимало цікавих ідей. 

Під час фестивалю міжнародна група — за участю представників Німеччини та України — працювала на території заводу «Промприлад». Учасники воркшопу мали дослідити промзону і поміркувати, як поєднати досвід заводського минулого з ідеями майбутнього розвитку території, зокрема в контексті проекту її ревіталізації через наповнення новими функціями — креативної економічними, сучасного мистецтва, неформальної освіти та урбаністики. Для команди цього воркшопу робота триває: восени українські учасники поїдуть до Берліна, де ознайомляться з тамтешнім досвідом переосмислення та реновації (пост)індустріальних зон. Під час «Сканування» на території «Промприладу» також діяла окрема програма: представники німецького бюро співробітництва GIZ розповіли про підходи до оновлення покинутих локацій у Східній Європі та досвід GIZ щодо реконструкції житлових дворів у Львові; керівник платформи «Тепле Місто» Юрій Филюк й архітектори, урбаністи з Лондона Джей Ан і Йоуст Бойдерман презентували проект MetaLab; відбулися тематичні кінопокази, концерти. То була добра нагода подивитись, як заживе промислова зона, якщо її наповнити культурними активностями. 

Фестиваль «Сеанс Міського Сканування» є проектом платформи «Тепле Місто», реалізований за підтримки проекту DREAMactions (створений CANactions та WNISEF для сприяння реалізації практичних міських проектів на території України), Фонду ім. Г.Бьолля і громадського ресторану Urban Space 100.

«Сканування» у Франківську планують проводити щорічно. Фестиваль, цілком ймовірно, сприятиме появі у Франківську нових міських ініціатив, проектів.

Ірина ШУТКА

Фото платформи «Тепле Місто»

30.08.2017

© 2013-2017 Західноукраїнський Архітектурний Портал. Всі права захищено.