Прикарпаття: подорож львівських архітекторів. Липень 2015

Прикарпаття: подорож львівських архітекторів

Уважний погляд львівських архітекторів - 700 подоланих кілометрів, з десяток відвіданих міст та СМТ і не один десяток оглянутих архітектурних, давніх і сучасних, об’єктів. Це результат триденної поїздки на Прикарпаття, приуроченої до Дня архітектора. В архітектурній подорожі, що відбулась 3-5 липня, взяли участь досвідчені фахівці та студенти, які отримали чудову можливість зануритись у світ своєї майбутньої професії 

Насичена програма

У поїздці взяло участь 19 осіб: від Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України ― Олександр Вендзилович, Юрій Горалевич, Олена Мегрілішвілі, Тамара Мазур, Ігор Данчак, а також викладачі та студенти-архітектори Львівської політехніки

Спершу зголошувалось куди більше членів НСАУ, однак спілчани ― «важкі на підйом», сумно зауважує доцент кафедри архітектурного проектування Політехніки, член правління львівської філії НСАУ, дійсний член ІКОМОС (ICOMOS) Ігор Данчак, який і взяв на себе організацію архітектурної мандрівки. Ігор Остапович наголошує: членам Спілки не треба чекати, що хтось щось для них робитиме, натомість кожен сам мав би активніше долучатись до різних ініціатив, діяти, а також висловлювати свою фахову критичну думку про актуальні для Львова архітектурні проекти.

За три дні делегація зі Львова не мала жодної вільної години. Оглянули Святодухівську церкву в Рогатині (1598 р.) ― найстарішу й одну з найвизначніших пам’яток давньоукраїнської дерев’яної архітектури в Україні, що занесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО

Національний заповідник «Старий Галич», зокрема церкву св. Пантелеймона, фундаменти Успенського собору.

А от кількагодинну екскурсію центральною частиною Івано-Франківська для гостей провів головний архітектор міста – Володимир Гайдар.

 Далі були колоритні Яремче та Ворохта (де є цікава пам᾿ятка гуцульської дерев᾿яної архітектури ХVІІ ст. ― церква Різдва Богородиці), найбільший гірськолижний курорт України Буковель, милування карпатськими вершинами Говерлою та Петросом із Яблуницького перевалу. Наступний день — не менш насичений: Криве Поле ― Верховина ― Яворів ― Косів ― Коломия.

Також відвідали Літературно-меморіальний музей Івана Франка у Криворівні: тут письменник бував у 1900-1910-х роках. Ігор Данчак ділиться найяскравішими враженнями від подорожі:

― По-перше, з позиції і сучасної архітектури, й історії архітектури дуже цікавим є Івано-Франківськ. Також — Буковель: його головний архітектор Мирон Шпук провів для нас екскурсію, розповів про реалізовані проекти і подальші плани. Всі учасники, особливо студенти, були захоплені, бо одна справа ― оглянути все поверхово, інша ― дізнатися, як розвивався курорт, як вдалося створити добру інфраструктуру, якою є технічна й інженерна сторони справи. Це цікаво, тим більше, що ми зі студентами робимо багато дипломних проектів, що стосуються Буковеля.

Студенти: побачити — щоб розуміти

Катерина Варшавська, п’ятикурсниця Інституту архітектури Політехніки зауважує, що відомий  гірськолижний курорт за три роки (відколи вона була там востаннє) помітно змінився: побудували нові котеджі, облаштували території, і процес розбудови триває. Сподобались дівчині й інші пункти маршруту: Галич ― давньою сакральною архітектурою, Франківськ ― просторістю, Коломия ― довершеними зразками писанок у Музеї писанки, туристичні перлини Карпат Яремче і Ворохта ― мальовничими краєвидами.

 Однокурсниця Катерини, учасниця подорожі Аліка Марин пояснює, чому такі поїздки важливі для студентів:

― Середовище архітекторів, в якому ми перебували ці три дні, багато дає молодим фахівцям для розуміння того, як слід сприймати архітектуру, як вона формується в різних, зокрема колоритних, місцях ― від старого села із давньою церквою до розвинутого європейського Буковеля.

Аналізуючи побачене, розумієш, як стрімко в нас розвивається архітектура, можна сказати, двома шляхами ― правильно та неправильно. Так, у Буковелі, як на мене, ― правильний напрям: все ретельно продумано (головний архітектор курорту пояснював нам усе до дрібниць), чітко розвивається інфраструктура (як-от пішохідні, транспортні сполучення); тобто є ціль, до якої там прямують. Нам, молодим, цікаво, коли говорять про перспективу і майбутнє.

 А от з Франківськом, скажімо, дещо по-іншому. Було більше звернень до історії. Там, я б сказала, не вистачає порядку: в центральній частині трапляються нові будівлі, які однозначно випадають з контексту, МАФи, реклама, різна і кольорова, ― і все це дуже псує загальний вигляд красивого міста. Але, з іншого боку, помітно, що Франківськ модернізується, його урбаністичне середовище намагаються змінювати відповідно до потреб і для комфорту людей (скажімо, там комфотні пішохідні сполучення, є охолоджувачі ― парасольки, з-під яких під тиском на тебе спрямовуються дрібні крапельки води). Це відмінно від Львова, який загалом вважають достатньо гарним (зокрема завдяки історичній архітектурі) — і цим наче й задовольняються. Такі подорожі особливо важливі для архітекторів: вони оцінюють побачене не як турист (красива картинка чи ні), а прискіпливі до деталей, можуть на конкретних прикладах побачити, де з архітектурної точки все добре, а де — зле. Студентам уже з молодших курсів варто їздити у такі мандрівки, перебувати в середовищі професійних архітекторів. 

Серед цікавих місцин для можливих архітектурних подорожей Ігор Данчак називає Кам’янець-Подільський, Чернівці, а у східному керунку — сусідню Польщу.

Отже, до наступних архітектурних подорожей дорогі Спілчани!

Ірина Шутка

03.08.2015

© 2013-2018 Західноукраїнський Архітектурний Портал. Всі права захищено.