Архітектурна спадщина Романа Сивенького: ретроспектива і перспективи

Архітектурна спадщина Романа Сивенького: ретроспектива і перспективи

Пам᾿ять про відомого львівського архітектора, колишнього Голову львівської організації Національної спілки архітекторів України Романа Сивенького, якому цього місяця виповнилося б 70, береже чимало зокрема знаних серед львів᾿ян об᾿єктів, як-от інженерно-лабораторний корпус Львівської залізниці, пам᾿ятник жертвам комуністичних злочинів на площі Шашкевича (скульптор Петро Штаєр) чи модерний Храм Великомученика Георгія Змієборця на вулиці Чернівецькій, яка веде до головного залізничного вокзалу Львова, ― і це символічно, адже Р.Сивенький був фахівцем саме з проектування залізничних вокзалів. 13 січня в Будинку архітектора відкрили виставку його архітектурних проектів, що триватиме ще кілька днів

У 1990-х Роман Сивенький майже десять років очолював ЛОО НСАУ. Саме завдяки ініціативі й фінансовій підтримці спілчан і вдалося провести виставку. Про збір матеріалів для експозиції та її організацію подбав секретар правління ЛОО НСАУ Віталій Шуляр.

Віталій Андрійович нагадав, що з 1972-го Р.Сивенький 20 років був головним архітектором проектів Львівської філії проектного інституту «Укрзалізничпроект», вважається одним із провідних спеціалістів із проектування залізничних вокзалів на теренах колишнього СРСР, який навіть в обмежених для творчості радянських умовах зміг створити своєрідну за характером архітектуру такого типу громадських об᾿єктів, як залізничні вокзали. Саме у будівлях, спроектованих Р.Сивеньким, чекають потягів пасажири у різних містах Західної України (Трускавці, Мостиськах, Червонограді, Моршині на Львівщині, Великому Березному на Закарпатті) і навіть у далеких російських Кінешмі та Липецьку. 

Львівські архітектори пам’ятають свого колегу, як ерудованого фахівця ― і не тільки в архітекторській справі, а й у суміжних галузях. Водночас, зауважив професор Богдан Посацький, ці знання доповнювала й чудова творча інтуїція, найкращим доказом чого можна вважати Інженерно-лабораторний корпус Львівської залізниці на Листопадового Чину, що гармонійно поєднав сучасність та історичність.

На замовлення Львівської залізниці Роман Павлович проектував у багатьох містах західноукраїнського регіону; в його доробку ― і реконструкція пансіонату «Львівський залізничник» в Судаку у Криму. 

На виставку прийшло чимало представників Львівської політехніки, де Р.Сивенький здобув свій фах. Про нього відгукуються, як про доброго наставника, який розумів творчі пориви студенів (свого часу був головою ДЕКу), виховав не одного успішного архітектора. Як зазначив його учень Юрій Бліновський, Роман Степанович «працював не лише для того, щоб заробляти, а й щоб вчити». Був також добрим керівником ЛОО НСАУ, зокрема, нагадав Юрій Джигіль, доклався до видання «Архітектурного вісника»; як меценат підтримував різні експедиції, з увагою ставився до культурної спадщини, поділилась спогадами Ореста Ремешило-Рибчинська; як менеджер успішно працював з іноземними партнерами, доповнив Ярослав Мастило. Колишній головний архітектор Львівщини Іван Олійник передав рідним Р.Сивенького його портрет. Напевно, Романові Павловичу приємно було б почути спогади колег, адже, за їхніми словами, якраз визнання фахівців і суспільства (а не звання) він  цінував найбільше. 

Ще один керунок, в якому Р.Сивенький активно працював у 1990-х, ― сакральна архітектура. За його проектами збудована низка храмів, до прикладу: Покрови Пресвятої Богородиці на вулиці Сяйво у Львові, Св. Георгія Змієборця біля Південного вокзалу в Києві, Св. Володимира в Івано-Франковому (співавтор В.Шуляр), Св. Петра і Павла у Мостиськах, Свято-Введенський храм у його рідному селі ― Мшана, що на Львівщині. Це, за визначенням голови ЛОО НСАУ Олександра Яреми, «нове слово в сакральній архітектурі»: проекти Р.Сивенького незвичні, нетрадиційні, модерні; варто пригадати храми Мучеників Бориса і Гліба на Стрийській чи Великомученика Георгія Змієборця на Чернівецькій.

На виставці можна оглянути і фото низки інших об᾿єктів, творцем яких є Р.Сивенький, до прикладу: житловий будинок із магазином на Огієнка, 4, дитячі ясла-сад на Горбачевського та школа на вулиці Вигоди у Львові; дитячий табір «Супутник» у Брюховичах, тощо. Але експоноване ― лише частина багатої спадщини відомого архітектора; скажімо, зовсім не представлені його роботи останніх робіт. Тож, на думку спілчан, «не варто зупинятись». Серед актуального: зібрання і систематизація спадщини Р.Сивенького, її дослідження і підготовка відповідних видань, експонування його живопису, маловідомого загалу.

Оглянувши виставку, всі охочі мали нагоду продовжити спілкування під час Свята Маланки, яке щороку традиційно проводять у Будинку архітектора. 

20.01.2015

Ірина Шутка

© 2013-2017 Західноукраїнський Архітектурний Портал. Всі права захищено.