Споруда аеропорту у Львові, старий термінал

Споруда аеропорту у Львові, старий термінал

Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького (також аеропорт «Скнилів»; код IATA: LWO, код ICAO: UKLL) — міжнародний аеропорт Львова, найбільший в Західній Україні за пасажиропотоком та маршрутною мережею. Розташований на Скнилівку, за 6 км від центру міста на південь. Відкритий 1929 року на заміну старому львівському аеропорту на Левандівці.

Левандівський аеропорт, збудований австро-угорською владою 1914 року як військовий, з 1922 року почав приймати й пасажирські літаки. Але він не був до цього пристосований. Так, зокрема, канцелярія цивільних авіаліній спочатку розміщувалася в кількох залізничних вагонах, а потім переїхала до невеликого дерев'яного будинку, який теж був замалий. Навколишню забудова заважала розширити аеропорт, тому 1923 року було вирішено збудувати новий поблизу села Скнилів.


Ангар аеропорту на Левандівці, 1930-ті рр..

Через брак фінансування земляні роботи розпочалися лише 1925 року. Спочатку провели осушення, бо місцевість була заболоченою. Квадратне льотне поле мало розміри 1200х1200 м². Аеропорт планувався як військово-цивільний. З півночі було збудовано кілька споруд для військових. У східній частині в 1929 році національний монополіст цивільної авіації авіакомпанія «Льот» почала зводити великий залізобетонний ангар-аеровокзал (з пасажирським павільйоном) за типовим проектом, що його також було застосовано для будівництва аеропортів у Кракові, Познані й Ґдині.

1929 року відбулося перебазування львівського аеропорту з Левандівки на Скнилівок, де ще тривали будівельні роботи. У 1932 році збудовано кілька нових споруд, завершено прокладання водопостачальної та каналізаційної системи, льотне поле обладнано дальноміром і радіо освітлювальною апаратурою. У 1934 році для підвозу палива й інших матеріалів до аеропорту підвели залізничну гілку. Наступного року ввели в експлуатацію аеродромну радіостанцію, метеорологічний пунк, проблисковий ліхтар для нічних польотів, який було видно за 100 км. 1938 року встановили радіомаяки. Наприкінці 1930-х також встановили дальноміри, що сполучили Львів з Варшавою через Люблін. Також облаштовано зал очікування для пасажирів.


Аеровокзал. 1930-ті рр..

Найбільшою проблемою аеропорту було розмокання ґрунтової злітно-посадкової смуги під час дощу та снігу. Через це він часто закривався, так, наприклад, 1935 року через негоду аеропорт не працював 35 днів. У 1936 році дві ЗПС та майданчик перед ангаром було забетоновано. 1938 року на летовищі знову проводилися дренажні роботи.

Загалом, з 1925 по 1939 роки на облаштування аеропорту з державного бюджету було виділено 12 мільйонів злотих.

Після відкриття, з левандівського аеропорту на скнилівський було перенесено рейси до Варшави — Ґданська та Кракова. У 1931 році відкрито міжнародну авіатрасу Львів — Бухарест — Софія — Салоніки. Наступного року її продовжили до Варшави, Риги й Таллінна, в 1936-му — до Афін, 1937-му — через острів Родос до Аеропорту Лода, згодом — до Хельсінкі та Бейрута. Напередодні Другої світової війни цей маршрут, Хельсінкі — Таллінн — Рига — Варшава — Львів — Бухарест — Софія — Салоніки — Афіни — Родос — Лод — Бейрут, був найдовшим у Європі.

В міжвоєнний період з центру міста до аеропорту пасажирів та їхній багаж возив безкоштовний автобус. За VIP-клієнтами присилали легковик. В аеропорті працювали безкоштовні носії. Процедура оформлення документів займала менше 15 хвилин.

З «Левандівки» було також перебазовано 6-ий авіаційний полк, до складу якого входили 161-ша та 162-га винищувальні ескадрильї, 61-ша і 62-га зв'язкові ескадрильї, 64-та і 65-та бомбардувальні ескадрильї, 63-тя та 66-та розвідувальні, і 69-та допоміжна ескадрилья.

Після початку Другої світової війни з Вторгнення Німеччини в Польщу, вже в перший день війни, 1 вересня 1939 року львівський аеропорт зазнав авіа удару ворогів. Наліт здійснили 30 бомбардувальників 4 бомбового полку Люфтваффе. Їх прикривали бомбардувальники Словацьких військово-повітряних сил. Протягом кількох днів летовище евакуювали за місто. Однак, в результаті бомбардування злітні смуги були настільки пошкоджені, що під час евакуації на них зазнали аварій кілька польських літаків.

Після анексії Західної України Радянським Союзом, в аеропорті розмістилися літаки 15 змішаної авіаційної дивізії військово-повітряних сил Червоної Армії. Було також влаштовано цивільну авіацію: відкрито рейси до Києва, Москви та інших міст СРСР.

Німецька авіація почала нальоти на львівський аеропорт з перших днів червня 1941 року, ще до офіційного початку радянсько-німецької війни. За свідченням капітана 3-ї винищувальної групи Люфваффе фон Гана, коли «Скнилів» потрапив до німців, на аеродромі було 264 знищених радянських літаків. Завалене їхніми рештками льотне поле було непридатним до користування. Так, коли 9 липня 1941 року з Самбора до Львова прилетіли 10 розвідників «Смолік» та 10 винищувачів «Авіа Б.534» словацьких збройних сил, то вони були вимушені приземлятися на полях біля Рясного, де згодом влаштували тимчасовий військовий аеродром. Згодом німці розчистили й скнилівське летовище.

У 1944 році, після захоплення Львова Червоною Армією, спочатку відновлено польоти з тимчасового аеропорту біля Рясного, а лише згодом — зі Скнилова. За кілька місяців сформовано Львівський авіазагін. Того ж року відновлено авіасполучення з Києвом; наступного року впроваджено рейси до Станіславова, Тернополя, Дрогобича, Чернівців, Рівного. Рейси до столиці виконували літаки Лі-2, до сусідніх обласних центрів — По-2.

У квітні 1955 року в аеропорті відкрито новий аеровокзал (нині — термінал 1), збудований за типовим проектом московських архітекторів Єлькіна й Крюкова, що їх консультував академік Жолтовський. Будівництво здійснював Львівський будівельний трест № 98 під керівництвом Келлера. Збудовані за типовим проектом схожі будівлі з’являються у Харкові, Сімферополі та Донецьку. Тут розмістилися квиткові каси, диспетчерська, пошта, телефон, телеграф, готель на 14 місць, ресторан – усе, що потрібно для комфортної роботи та польотів

До кінця 1950-х років через Львів проходило багато міжнародних авіаліній, зокрема, Москва — Відень, Москва — Прага, Москва — Бухарест та інші. Через те, що на початку 1960-х цивільна авіація почала використовувати реактивні й турбоґвинтові літаки, львівський аеропорт перестав обслуговувати міжнародні авіалінії.

Львівський аеропорт міг приймати турбогвинтові літаки Ан-10, від 1963 року — Ан-24, від 1964 — Іл-18 і Ту-124. Ці літаки обслуговували середні й дальні внутрішньосоюзні авіалінії. У 1967 році літаки Іл-14, що їх використовували на ближніх авіалініях, замінили на Ан-24 та Як-40. На місцевих авіалініях зі Львова літали Ан-2, Аеро-45, Л-200 «Морава». У 1970-х-1980-х роках було потовщено та продовжено злітно-посадкову смугу, в результаті чого аеропорт зміг приймати пасажирські Ту-154, транспортні Іл-76 і Ан-22 «Антей». На середніх авіалініях експлуатувалися Ту-134, на коротких — Л-410. На 1980-ті роки припадає найбільша інтенсивність відправлень літаків зі львівського аеропорту — близько 60 в день.

З розпадом Радянського Союзу кількість перевезень різко зменшилася, натомість, аеропорт відновив статус міжнародного. До саміту глав держав Центральної та Східної Європи, що проходив у Львові 1999 року, аеровокзал капітально відреставровано.

У 2009 - 2012 роках, до Чемпіонату Європи з футболу 2012 під керівництвом Степана Лукашика проведена реконструкція аеропорту: збудовано новий термінал в стилі хай-тек за проектом компанії «Тебодін Україна» вартістю 2 мільярда 437 мільйони гривень; відремонтовано старий радянський термінал; а злітно-посадкову смугу реконструйовано, та продовжено з 2510 до 3305 метрів для того, щоб вона могла приймати літаки класу D. Спочатку також планувалося, що біля аеропорту буде збудовано новий автовокзал, а вулиця Ряшівська буде продовжена від Патона повз летовище до Кульпарківської. Аеропорт було названо іменем короля Русі Данила Галицького. Урочисте відкриття відбулося 12 квітня 2012 року за участі Президента України Януковича і президента УЄФА Платіні.

Назва аеропорту

У жовтні 2010 року громадськість запропонувала після реконструкції до Євро-2012 назвати львівський аеропорт на честь відомого українського скульптора Івана Георга Пінзеля (Міжнародний аеропорт імені Пінзеля, англ. Pinsel International Airport). У грудні того ж року міський голова Андрій Садовий запропонував назву «Міжнародний аеропорт імені короля Данила» на честь засновника Львова короля Данила Галицького.

20 жовтня 2011 року Львівська міська рада за пропозицією об'єднання «Свобода», фракція якого мала там більшість, звернулася до прем'єр-міністра України Миколи Азарова з вимогою назвати аеропорт іменем Степана Бандери. Президент України Віктор Янукович під час візиту до Львова 28 жовтня заявив, що рішення про найменування аеропорту має приймати міська рада, натомість в Міністерстві інфраструктури України за кілька днів оголосили, що такі розпорядження перебувають в компетенції уряду. 4 листопада Верховна Рада України направила до президента Януковича запит щодо недопущення найменування львівського аеропорту іменем провідника ОУН Степана Бандери. Негативно на таку пропозицію відреагувала також Польща.

2 - 7 листопада 2011 промоційний інтернет-портал Львова VisitLviv.net провів голосування за назву львівського аеропорту на своїй сторінці у Фейсбуці, в якому взяли участь 12 258 користувачів соцмережі. Найбільше голосів здобула пропозиція назвати його іменем короля Данила Галицького. Посилаючись на дані цього голосування міський голова Садовий подав до уряду офіційну пропозицію щодо назви «іменем короля Данила». 9 листопада Кабінет Міністрів прийняв розпорядження назвати аеропорт на честь Данила Галицького. Наступного дня секретар Львівської міської ради Василь Павлюк висловив стурбованість з приводу того, чи фігуруватиме в назві слово «король»; а депутат ради Юрій Михальчишин звинуватив команду мера Садового в фальсифікації голосування на Фейсбуці.

6 лютого 2012 року Міністерство інфраструктури України видало наказ про зміну назви державного підприємства «Міжнародний аеропорт „Львів“» на «Міжнародний аеропорт „Львів“ імені Данила Галицького». Під час зустрічі з Віктором Януковичем 12 квітня інтелігенція Львова просила президента відкоригувати назву летовища з «Данила Галицького» на «короля Данила»

Структура аеропорту

Аеропорт Львова розташований на околиці міста, в скнилівському напрямку, в кінці вул. Любінській. Будівля дуже красива і затишна. Тут всього один загальний зал очікування.

Він прикрашений добротними тематичними фризовими розписами. Тут же можна знайти всі сервісні служби. Вихід із залу очікування веде до двох терміналів - вильоту та прильоту, де знаходяться стійки реєстрації, митниця і паспортний контроль (два останні - для міжнародних рейсів). Напроти центрального входу - пошта та туристичне бюро.

Довідкове бюро аеропорту Львів працює цілодобово (послуги безкоштовні). Невелике поштове відділення відкрите з 9.00 до 18.00.

Поруч, у невеликій окремій кімнаті, знаходяться дві квиткові каси міжнародного та внутрішнього повідомлень (час роботи - 06.30-19.00). Для дітей, інвалідів і т.д. передбачені пільги.

Існують знижки на групові перельоти і на квитки, куплені заздалегідь з великим запасом часу (чим більший термін, тим дешевший квиток). Квитки можна придбати вже за 3 місяці до польоту.

Kaфе і ресторану в аеpопорту немає, вони розташовані в 100 метрах від будівлі аеропорту. Медпункт і зал підвищеного комфорту для офіційних делегацій працюють цілодобово. Якщо потрібно зателефонувати, біля центрального входу і безпосередньо в залі можна скористатися телефоном-автоматом для міжнародних і міських дзвінків. Якщо речі пасажирів загубилися, допоможе служба розшуку багажу, що знаходиться в залі біля квиткових кас.

Щоб не запізнитися на рейс слід прибути в аеропорт за 1 годину до вильоту, щоб пройти реєстрацію. На прилеглій території розташований один ресторан і три кафе. Туалет в приміщенні аеропорту є тільки в секторах для пасажирів тому вбиральню загального користування слід шукати також на прилеглій території. Пункт обміну валют працює з 9.00 до 18.00.

Обслуговують львівський аеропорт наступні авіакомпанії: «Міжнародні авіалінії України», «Львівські авіалінії», «Аеросвіт», «Австрійські авіалінії».

 

за матеріалами з інтернету, автор Грицик О.Ф.

© 2013-2018 Західноукраїнський Архітектурний Портал. Всі права захищено.